Опубліковано: 2008.01.06
Поетичний розділ: Інші розділи, стилі, теми

Олександр Бондар

Когда я пишу

Я снова пишу под биенье ночной тишины.
Со мной только дым и испорченный сахаром кофе.
Друзья все молчат, обо мне позабыли они,
Ведь я их послал - на последнем, измученном вздохе.

Я снова один – предо мной белый матовый лист
И ручка чернильная – призрак далекого прошлого.
Бумага все стерпит, ведь я для нее массажист,
Пишу только то, что мне было когда-то запрошено.

Пишу лишь тогда, когда трепетно чувствую боль,
Когда не могу позабыть негатив, ставший прошлым,
Когда спотыкаюсь о чувство, которое кличут любовь,
Когда забываю я все, что казалось когда-то хорошим.

Я пишу потому, что мне хочется жить и любить
И не думать о том, что любовь влечет боль за собою.
Я пишу потому, что способен я многих простить,
Когда слезы из глаз вытекают соленой рекою.
2004
© Олександр Бондар
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9943/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives