Опубліковано: 2006.10.27
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Олег Кочевих

Останній лист на північ

Коли у вас ще віхола вирує,
І місто потерпає від застуд, —
У нас баклан бакланісі дарує
Сімейний символ — водорості жмут.

Б’ючи у ніздрі млосністю земля
Вже трощить серце й розум на кавалки;
Фіалковіють береги і балки;
Повідіграли тхори весілля.

Над виноградниковими долинами
Лисніє небо перами павиними...
Та мариться мені такої днини:

Полинути над балкою рудавою,
Над ріднозолотою Балаклавою —
І вкутатись у ваші хуртовини.
2001
© Олег Кочевих
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/980/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives