укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.12.29
Роздрукувати твір

Аліна Остафійчук

СЛЕД

На  заснеженной  дороге
черный  след  от  сапога
человека  или  бога  –
четкий,  как  сама  судьба.
Сквозь  него  трава  и  влага
пробиваются,  живут.
Неизбывна  эта  тяга  –  
создавать  –  везде  –  уют.
И  в  очерченном  пространстве
возникает  островок
временного  государства  –
до  прихода  новых  ног.
Происходят  здесь  процессы
удивительные  –  ток
малых,  но  взаимных  действий.
Веточка,  и  бугорок,
и  бумажка  от  конфеты,  
и  окурок,  и  жучок  –  
попадают  в  грани  следа,
притираются  в  комок
кругообращенья  жилок  
и  пульсаций,  вздохов,  дел.
С  высоты  прохожих  –  милый,
незаметный,  впрочем,  всем  –
свой  мирок.  В  котором  страсти
разгораются  под  час  
небывалые.  Вылазить  
вдруг  жучок  захочет.  Вязь
из  травы  и  влаги  –  держит,
пропасть  следа  –  глубока.
Сигануть  из  милых  пешек
в  дамки  –  трудно  для  жука.
И  барахтается  бедный,
упирается,  пыхтит.
Видно,  ждать  ему  до  лета  –  
снег  растает,  и  пути
все  откроются.  Размоет
след  случайный.  Побежит
наш  жучок  до  ямки  новой.
Свет  для  маленькой  души  
разливается  луною
на  очерченность  следа.
Как  же  призрачны  порою
и  границы,  и  года.
Гулливеров  путь  случаен  –
не  сумеем  угадать,
что  мы  в  ямке  повстречаем,  
в  отпечатке  башмака
то  ли  солнца,  то  ли  бога.
На  дороге  след  опять.
В  нем  уютно  –  ненадолго,
мало  место,  и  сбежать  
тянет  рано  или  поздно.
Но  очерчена  земля
лилипутов.  Держат  звезды,  -
перепрыгнуть  жизнь  нельзя…

2007
© Аліна Остафійчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні