Уолт Уiтмен Від імені поневолених страждальних річок, Від імені тієї частини мого “я”, без якої я ніщо; Від імені рішучості, що охоплює мене, навіть у разі, що я залишуся самотнім серед чоловіків; Від імені свого власного голосу, що лунає, – оспівую фалос, Співаю пісню зачаття, Оспівую потребу у чудових дітях, а відтак – у чудових дорослих; Звеличую дужий поштовх плоті і злиття; Співаю пісню партнерів по ліжку (О нестримна пристрасть! О взаємне тяжіння тіл! О те найбільше, що несе тобі насолоду!) – Від імені того голоду, що вдень і вночі мучить мене; Від імені природної миттєвості злиття, ім’ям соромливого болю звеличую їх; Оспівую те, ім’я чому ще не означено, хоча я старанно шукав його багато років; Співаю справжню пісню Душі, схвильовано, навмання; Оспівую те, що для Душі є справжньою спокутою, – її відданість навіть повії, що полювала на мене, коли я вийшов у місто; Співаю пісню повій; Я відроджений серед жорстокої Природи або ж серед тварин, Про них і те, що діється з ними, мої вірші; Про те, як духмяніють яблука та цитрини, про парування птахів; Про росянисті ліси, про плескіт хвиль, Про страшезний напір хвиль на сушу, – їх я оспівую; Увертюра ледь чутна, увертюра передчуття роду; Образ ідеальної плоті викликає бажання близькості; Оголений у ванні, або ж плавець, що нерухомо лежить на спині і плине; Жіноча постать, що наближається, і я, сумний, із трепетливою та болючою плоттю-коханням; Пишу священне послання до себе, або ж до тебе, чи до будь-кого; Обличчя, кінцівки, увесь перебіг від чола до п’ят, усе, що збуджується; Містичне видіння, любовне божевілля, абсолютна забутість людьми (Слухай-но уважно те, про що я тобі оповім зараз: Я кохаю тебе, о я цілком у твоєму полоні, О я би прагнув почезнути разом із тобою, Геть зникнути, – ми вільні та злочинні, Два соколи у небі, дві риби, що пливуть у морі, не більші злочинці, ніж ми із тобою); Я тремтячий від жадання, немов несамовита буря проноситься наскрізь мене; Присягання у нерозлучності двох – жінки, котра кохає мене і котру я кохаю, більше за життя, – ось якою клятвою я присягаю; (О я би із задоволенням поставив усе на тебе!) Най втрачу я себе, якщо повинно так статися! О ми разом, ти і я – а чи має якесь значення, що про нас думають інші? Та й що нам до того? Тільки те і має значення, що ми насолодимося один одним і виснажимо один одного, якщо так вже судилося) – Від імені хазяїна, лоцман, я здаю судно у полон; Від імені генерала, що головує наді мною й над усім, у кого я отримую дозвіл; Від імені часу, що підганяє (дотепер я надто довго тинявся без діла); Від імені зіпсованості та нісенітниці, інакше кажучи, від імені сексу, (Звертаюся до діви, і ця довершеність мене розуміє, Щоби звільнити наснагу мого тіла, верзу їй усе це із моїх вуст); Від імені і з глибини серця мого, від імені звичайного мужніння наодинці; Від імені одинокості серед багатьох людей, втім відсутності тієї, єдиної для тебе людини; Від імені ніжного плину рук моїм тілом і поринання пальців у моє волосся та бороду; Від імені довгого безперервного поцілунку у губи або перса; Від імені тиску близькості, що робить мене та будь-якого чоловіка сп’янілим, непритомним від надлишку почувань; Від імені роботи в ім’я батьківства, що її робить безгрішний чоловік; Від імені обіймів партнерів по ліжку, їх піднесення, перемоги і угамування; Від імені поетичного дійства, що його витворюють рамена, стегна та груди; Від імені торкання тремтливих долоней; Від імені спадаючого вигину тіла та злиття; Від імені тих, хто лежать поряд, а ковдру геть відкинуто як зайву; Від імені тієї, яка так не хоче, щоби я залишив її, і від імені того, хто також не бажає піти від неї; (О лише мить, і я повернуся, мій ніжний очікувач); Від імені часу сяючих зірок і спадаючої роси; Від імені ночі, миттєвості, коли я нестримно постану у збудженні і з легкістю спаду, Прославляю тебе, божественний акт, і вас, діти, вже в очікуванні готові до нього, І вас, о міцні стегна. Walt Whitman From pent-up aching rivers; From that of myself, without which I were nothing; From what I am determined to make illustrious, even if I stand sole among men; From my own voice resonant – singing the phallus, Singing the song of procreation, Singing the need of superb children, and therein superb grown people, Singing the muscular urge and the blending, Singing the bedfellow’s song (O resistless yearning! O for any and each, the body correlative attracting! O for you, whoever you are, your correlative attracting! O for you, whoever you are, your correlative body! O it, more than all else, you delighting!) – From the hungry gnaw that eats me night and day; From native moments – from bashful pains – signing them; Singing something yet unfound, though I have diligently sought it, many a long year, Singing the true song of the Soul, fitful, at random; Singing what, to the Soul, entirely redeemed her, the faithful one, even the prostitute, who detained me when I went to the city; Singing the song of prostitutes; Renascent with grossest Nature, or among animals; Of that – of them, and what goes with them, my poems informing; Of the smell of apples and lemons – of the pairing of birds, Of the wet of woods – of the lapping of waves, Of the mad pushes of waves upon the land – I them chanting; The overture lightly sounding – the strain anticipating; The welcome nearness – the sight of the perfect body; The swimmer swimming naked in the bath, or motionless on his back lying and floating; The female form approaching – I pensive, love-flesh tremulous, aching; The divine list for myself or you, or for any one, making; The face – the limbs – the index from head to foot, and what it arouses; The mystic deliria – the madness amorous – the utter abandonment; (Hark close, and still, what I now whisper to you, I love you – O you entirely possess me, O I wish that you and I escape from the rest, and go utterly off – O free and lawless, The hawks in the air – two fishes swimming in the see not more lawless than we;) – The furious storm through the careering – I passionately trembling; The oath of inseparableness of two together – of the woman that loves me, and whom I love more than my life – that oath swearing; (O I willingly stake all, for you! O let me be lost, if it must be so! O you and I what is it to us what the rest do or think? What is all else to us? Only that we enjoy each other, and exhaust each other, if it must be so;) – From the master – the pilot I yield the vessel to; The general commanding me, commanding all – from him permission taking; From time the programme hastening, (I have loitered too long, as it is;) From sex – from the warp and the woof; (To talk to the perfect girl who understands me, To waft to here these from my own lips – to effuse them from my own body;) From privacy – from frequent ripening alone; From plenty of persons near, and yet the right person is not near; From the soft sliding of hands over me, and thrusting of fingers through my hair and beard; From the long sustained kiss upon the mouth or bosom; From the close pressure that makes me or any man drunk, fainting with excess; From what the divine husband knows – from the work of fatherhood; From exultation, victory, and relief – from the bedfellow’s embrace in the night; From the act-poems of eyes, hands, hips, and bosoms, From the cling of the trembling arm, From the bending curve and the clinch, From side by side, the pliant coverlid off-throwing, From the one so unwilling to have me leave – and me just as unwilling to leave, (Yet a moment, O tender waiter, and I return;) - From the hour of shining stars and dropping dews, From the night, a moment, I, emerging, flitting out, Celebrate you, act divine – and you, children prepared for, And you, stalwart loins. |