Не в силах мова думку наздогнать,
Хоть поспиша, накульгує і пнеться.
Думки сполошились і вже ген-ген летять.
Слова ж спинились, та луна лиш б"ється.

Лунка луна вертається. А я
На крилах думки в небо полетів.
Шляхи-- мов стрічки, річка-- мов змія,
Поля внизу зелені й золоті.

Слова слабкі ображено мовчать.
Планета обертається вальяжно.
А думка думку в небі зустріча,
І миттю досягає недосяжне.

Нема для неї виміру й межі,
Нема для неї крапки, краю, часу...
Вивидить візерунки й віражі,
Й не треба їй вугілля, газу й гасу.

Не в силах мова думку наздогнать.
Слова шепоче: слово, слива, слава,
Рубіж, рубець, руїна та війна...
...А думка вже наводить переправу!