Опубліковано: 2007.12.22
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Олена Пашук

***

ми все одно колись
пристанемо до того берега
де залишили одяг
коли були молодими

ти – військовий мундир
а я – сукенку
тоді для цілого світу ти був дезертир
а для мене – військовополонений

бо саме я намовила тебе
переночувати у мене війну
бо саме я
намотала стежку навколо хати

і мені справді байдуже
що колись-таки ми пристанемо
до того берега
де нас упізнає лише дерево
та й те не подасть руки
2007
© Олена Пашук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9582/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives