Опубліковано: 2007.12.16
Поетичний розділ: Сонети

Сергій Овчаренко

Сонет 88

О, как мы опрометчивы порой!
Что привело меня в тот угол зала,
Где Вы, не покидая пьедестала,
Похитили так ловко мой покой?

Уж  скоро час брожу я сам не свой,
Рисуя с беспардонностью нахала
Все то, что маскирует покрывала,
Вдоль  тела ниспадающего, крой.

Поклонники слоняются гурьбой.
Им созерцать Вас, видно, тоже мало…
А я все жду, чтобы Судьба послала
Какой-то знак. Кивните головой!

Да, видимо, пуста моя затея –
Не скульптор я, а вы – не Галатея!
2004
Евпатория
© Сергій Овчаренко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9434/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives