Опубліковано: 2007.11.20
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Петро Долголенко

***

А сапоги уже не грохотали,
Они устало погружались в пыль,
И воздух жадно, как пловцы, глотали,
Которые не в силах дальше плыть.
И скатка вдруг в щеке наждачным кругом,
И карабин - не три семьсот, а пуд,
И впереди - дороги острый угол,
Вершиной уходящий в Млечный путь.
Пустые взгляды в духоту впивались,
Никто уже усталость не скрывал,
И, сам не веря мысли о привале,
Сержант сказал, как выдохнул:
                                            "Привал!"
Под грохот комариных наковален,
Шинель и вещмешок швырнув под куст,
Мы жадно, как любимых целовали,
Губами приникали к роднику.
Причудливыми тенями играя
Трещал костер. Мы отдыхали всласть.
И золотые листья, как медали,
На гимнастерки падали, кружась.
1969
© Петро Долголенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8743/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives