Юлiя Берeжко-КамiнськаКапелюхДзвінок у двері. На порозі – друг. Застиглий погляд до нестями рідний. “Дозволь мені забрати капелюх, Що тиждень тому я забув. Потрібний”. “Проходь, бери. Я тут спекла пиріг, То, може з чаєм?..” “Ні”. “Замерзли ноги? - Надворі ж - вечір, і мороз. І сніг...” “Ну, наливай, погріюсь в тебе трохи”. Проміння лампи плавало в чашках, І погляд зупинявся на глазурі. Й провина. Й радість, й біль в твоїх очах, Вуста ж тремтячі, а слова похмурі. “Спасибі за смачний пиріг і чай”. Пішов. Його ковтнула завірюха. І знову ж те колюче “прощавай”, І знову він забувся капелюха.
|
1999 © Юлiя Берeжко-Камiнська |