Опубліковано: 2007.11.18
Поетичний розділ: Філософська лірика

Юлiя Берeжко-Камiнська

Надворi

Надворі – сміх дитячий,
І щебет горобців.
А бабцям дід незрячий
Таку промову вів,

Що в світі все невічне.
Що помремо і ми,
Мізерне і величне –
Однакове кістьми.

Що жити – треба вміти –
Наїстись кавунів,
Зносити усі свити,
Здоїти всіх корів.

І лускали насіння,
Й казали “Так” баби.
“Нам Бог пошле спасіння,
бо ми – його раби”.

І в бабці на колінах
Я слухала мала,
Що в нас життя – єдине,
Що все згорить до тла.

Що завжди все миналось
І йшло без вороття...
Та я, мала, сміялась,
І вірила в життя.
   
2001
© Юлiя Берiжко-Камiнська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8681/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives