Опубліковано: 2007.11.18
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Юлiя Берeжко-Камiнська

В дорозi


Вже по хатах розходяться зорі
З вечорниць, мов веселі дівчата.
Розпливаються фарбами тіні, -
Це малює туман акварель.
Я дев`яту годину в дорозі
І ніяк ще не вляжуся спати.
Поїзд мчиться і мчиться між сосен,
Мимо лісу, полів і осель.

І все те, чим жила я учора –
Це легенда, не сказана мною.
І все те, що схвилює сьогодні –
Ненаписані вірші мої.
Де ж перон мого вбогого міста
Із кіосками і метушнею?
Як я хочу ж бо руки замерзлі
Простягнути сім`ї!

І нічого не зміниться потім –
Ті ж злітатимуть з рельсів ворони,
Ті ж стоятимуть натовпом сосни,
Йтиме сонце у високість.
Знову будуть ночами снитись
Метушливі старі перони…
Я і досі не можу звикнуть,
Що вже вдома я просто гість.


2001
© Юлiя Берiжко-Камiнська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8672/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives