Опубліковано: 2007.11.18
Поетичний розділ: Про тварин, птахів

В'ячеслав Рассипаєв

МП-263

Пока меня на телевидение пустят
и я нормальной простынёй обзаведусь,
давай побунькаемся, рыжий мой мякусик:
хотя бы лбами перемелем нашу грусть.

Давай представим, что под Коськиной штаниной
голеностопный кривошип навек отсох -
и дегустацию трофейной буженины
послал нам полк святых бесчелюстных отцов.

Я крепко спал, а как гремели перемены
в пяти шагах от прохудившейся тахты!
Сомнений нет, что в этом веке техногенном
водить машину смогут запросто коты.

Насосом пользоваться будут и домкратом,
спиной по стёклам разотрут автошампунь...
Иди ко мне, моя пушистая отрада:
Давай сразимся - ну-ка: бунь! ещё раз: бунь!

Когда тебя провозгласят эмблемой в гербе,
ты сам почувствуешь заслуг своих венец.
Пять лет назад ты был серёжкою на вербе;
теперь она - твой грамматический близнец.

Моя мечта частенько взрывами грешила -
и на прощанье мне оставила блокнот,
где октябрят вожатый вывел под рейсшину
и красный галстук разодрал ему мой кот.

Сейчас его ажурно-вычурная дача
пол-Барбадоса между делом заняла.
Давай побуськаемся, котик мякусячий,
пока туман не занавесил зеркала!

И, вспомнив тёплое моё рукопожатье,
дождями всхлипнут Киев, Питер и Москва,
поскольку бешеный кошачий обожатель
был столь безвредным меньшинством из меньшинства!
2000
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8666/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives