Опубліковано: 2007.10.10
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Леонід Борозєнцев

***

Месяц играет на стёклах слезинками льда.
Тень от торшера длиннее, чем годы молчанья.
Снегом укрыты деревья, дома, города,
Мысли свиваются в сладкую песню прощанья.

Кто эта Ночь, растянувшая Вечность на сны,
Перебродившая страхом в полуденных венах?
Месяц слезится огнями хрустальной волны
И без ответа ложится лучами на стены.

Ветер за окнами лижет игольчатый сад.
— Счастье забытое! Эхом в груди отзывайся! —
Шепчет, и мёрзлые звуки над миром летят
В ритме наигранно-нежного снежного вальса.
1998
© Леонід Борозєнцев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7856/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives