Сергій НегодасМАЙЛИК-самогубець
небокраїв трісочку спалено
як востаннє в полум’ї пагіння
вже набридли мені ці запалення
навкруги все лукаве опалено
ти проходиш повз нестерпучого
трясеш руки під руки жебручого
та ще пак диким цвітом плакучого
все приборкуєш гук напиндючено
я жагучим у землю не в лізу
мої очі трясуться від сліз
цю ядучу тріскучу валізу
вигригочу в сугубому сні
на плече покладе мене баба
і розпустить жевлюччя свої
загуляє кигуча у барах
і пришиє кобилі мій хвіст
і запустить якось приречено
сон рябої кобили в голубочку
забариться з ковбаскою з печивом
наскубе ласогубочку в трубочку
наче вже мені років нівроку
десь в летючках стікають роки
і життя обривається збоку
і грішок від толок – навтьоки
знову лізу в зарок наче в душу
знати б звідки у мене пороблено
знати більше мені не дозволено
хай тікає бо я просто мушу
відцуратися соколів-байдиків
у мережі приборкавши голуба
мого голуба сизого погуба
щоб спіймати з усмішкою смайликів
|
2007 © Сергій Негода |
