Опубліковано: 2007.09.03
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Ігор Жук

Розмова Павла Полуботка з Петром Першим у Петропавлівській тюрмі восени 1724 року

Чи був я гетьман, чи твій слуга –
Спасибі, Петре, за булаву!..
Ми нині квити, я не в боргах;
Життя скінчилось – то й не живу...

Життя скінчилось – та лиш моє,
Бо ще не вмерла, бо вже встає,
Розправить плечі земля моя –
З плечей, як муху, змахне царя.

Цікаві, Петре, в нас імена!..
У тій фортеці, що їх єдна,
В твоєму Бурзі, як битий пес,
Стоїш і просиш. щоб я воскрес.

Ну що ти, Петре – чи я Христос?!. –
Душі ж козацькій не помирать;
А кості ляжуть до тих кісток,
На котрих стіни твої стоять.

Ми всі не вічні; близька вже мить,
Коли й тобі хтось шепне: “Пора!..” –
І впаде тіло, душа злетить –
І Бог розсудить Павла й Петра.
1993
© Ігор Жук
© музика: Ігор Жук
Текст вивірено і опубліковано автором

Завантажити

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7252/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives