Опубліковано: 2007.08.05
Поетичний розділ: Гумористична та іронічна поезія

Сергій Негода

Невловимий  на нюх

Я давно вже відчув, як точить час
мільярди втрачених  мною щасть.
Вже мене дістає невмирущий Кащей,
Божий дар відрізняє від сили  речей.
Чи це вічне начало душі не мине?
Я − одразу, я – завше,  мене хук − не візьме.
Ти мене, лиходійка, у стійбищах ждеш,
затаїлась з косою, чекаєш з-над веж.
Не ухопиш за горло, здурієш, як світ.
Хижа і жалюгідна, ще й холодний  спіт.
А мене не відперти, соколиний мій звук.
Я вишнево звабливий, невловимий  на нюх.
2007
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/6928/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives