Опубліковано: 2007.07.06
Поетичний розділ: Містика, видіння

Сніжана Малишева

серчает душа

Вот серчает душа на жизнь,
Вот седеет скуластый бог.
Тело бренное, ты держись!
Ты всего лишь для них чертог.

Вот играет орган –душа,
Вот поёт и скуластый бог.
Тело, мы с тобой, не спеша,
Покидаем чужой  порог.

Может руки, крестясь, замрут,
Может спину согнёт поклон.
Только губы уже не врут,
Вот и мысли удел - полон.

Полон ладаном сладкий вздох,
Полон гибелью тяжкий грех.
Сколько я погубила крох?
Не припомню теперь их всех.
2007
© Сніжана Малишева
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/6605/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives