Степан РуданськийРОЗУМНИЙ ПАНИЧРОЗУМНИЙ ПАНИЧ Привіз дідич раз на свято Ізі школи сина І не може натішитись, Що вчена дитина. Раз здибає гуменного І тому хвалиться: «Ото, каже, мій синочок, Як у школі вчиться!.. Та і розум, що за розум! Як тобі, Іване?» — А мені то щось не так то Здається, мій пане! Бо якби наш панич мали Розуму доволі, То нічого' їм би було Вчитися у школі! 1.III.1859 Текст подано за виданням «Степан Руданський. Твори» Державне видавництво художньої літератури . Київ – 1956 р. 324 стр.
|
1859 © Степан Руданський |