Опубліковано: 2007.06.20
Поетичний розділ: Містика, видіння

Сніжана Малишева

Помню

Сарацином и служкой династии Цинь
Крестоносцем, Батыем сжигающим Спас,
Тем солдатом, что вымолвил тихо - Хатынь
Моджахедом, что девочку белую спас.
Я была темнокожим сирийским стрелком,
Белый конь Александра меня обгонял.
Выходила корриду смотреть на балкон.
Вместе с Ним я из храма прогнала менял.
Только время ушло – затуманилась быль,
Балансирую между забыть и не знать.
Моё слово как будто ненужный костыль,
Моя память – чванливая старая знать.
Помню только снега за уральским хребтом,
Помню только пески, минарет и ковыль.
И не знаю, что было тогда и потом,
Помню только ту жизнь, что стирается в пыль.

2004
© Сніжана Малишева
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/6427/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives