Вікторія Шпак******
Хтось із них, таки з бубабійців,
казав, що немає колін, щоб стати,
що немає ребер, щоб тріснули
і немає хребта, щоб зломився,
хоча...
стати навколішки можна й без колін,
а без ребер діафрагма вільніша,
бо хребет хитається, як та пізанська верста...
Як, не пізанська? Яка ще коломенська?
То біля Росі така, біля Росі,
а не в Білій Русі...
Тобі так того закортіло,
закортіло, захортіло аж за Хортицю.
Оксанко, Оксаночко оксамитова,
Ксеню, Ксенько, ще й з Немирова,
Чи збрела з камінням, лікуючи, воркуючи,
запечатала, заціпила
вустонька – а – а – а . . .
А відкрий-но горлечко, моя горличко,
горем загорнута.
Ти казала, „роз-рід-же-на”? Виждемо. Вижнемо.
Почули. У Вижниці.
А я не вмію
розглядати Коломию.
Навчіть!
Щедрик-ведрик, дайте вареник...
|
2006
Львів Привітання Андруховичу! © Вікторія Шпак |
