Опубліковано: 2024.09.07
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

бог и человек...

Пропади всё пропадом! Расплескайся в вечности...
Дальше - хуже некуда, багровеет даль.
Все заначки пропиты, сложены конечности.
На исходе рекруты. Множится печаль.
Что не так, ребятушки? Где искать спасение?
До конечной станции уж рукой подать.
Из песка да ракушки рушится строение.
Видно, декорации надобно менять.
Не пенять на зеркало и не ждать отдушины -
капелька за каплею... начинать с себя.
Нашими молитвами мир качнётся к лучшему,
да изменит линию вещая судьба...

На нездешнем острове - МИР и процветание...
полоса везения ширится весь век.
И добраться просто ведь - если в подсознании
ищут единение Бог и Человек...

07.09.2024

2024
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55633/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG