тремтять хрести на вербі
напіврозвалена верша церкви
озиває мене в серцях Прип'ять
на плечах понесла екстаз на нервах
ревма Дніпро озиває в переймах
мене понесла рея та що летить
вогнена земля скелями оперізує села
збуджена втомлена неня-верба плаче
звела переляк в безсмертя моє
ангелами завалена голенька стежка  
потреба дзеркал  збуджує в сенсах
клена на стеблах
а ти в степах на стернях
ти не діждешся
поки не зігнеться круча
здалека темна  
терплять безкрай
пензлями переплітається сфера
скресло запаморочення в тещах
звертай дядечко мене замела заметіль
як на сценах зірвешся на красення-легеня
звелась безмаль
на рештках дерев запеклась
на терпких коренях
вмерла кремезна верба
це пісня верби
лелекам дзвенять знаменням
як тчеться марення в жменях
бентежна фреска затерпла на вербах
все передам оберегам
до червня до ймення
мене відрекла дешева вечеря
і віднесла
завела на греблю грубезна вишня
вивернула душу в натхнення
вирвала перевалами веретена
та пощезла
даремно
мене не верне в джерела
звільнена Україна
а верба заревла
заплескала ДНІПРО свяченням
не займеться
зелена верба
заплелась як воскресла