Сергій НегодаХалепа вербитремтять хрести на вербі напіврозвалена верша церкви озиває мене в серцях Прип'ять на плечах понесла екстаз на нервах ревма Дніпро озиває в переймах мене понесла рея та що летить вогнена земля скелями оперізує села збуджена втомлена неня-верба плаче звела переляк в безсмертя моє ангелами завалена голенька стежка потреба дзеркал збуджує в сенсах клена на стеблах а ти в степах на стернях ти не діждешся поки не зігнеться круча здалека темна терплять безкрай пензлями переплітається сфера скресло запаморочення в тещах звертай дядечко мене замела заметіль як на сценах зірвешся на красення-легеня звелась безмаль на рештках дерев запеклась на терпких коренях вмерла кремезна верба це пісня верби лелекам дзвенять знаменням як тчеться марення в жменях бентежна фреска затерпла на вербах все передам оберегам до червня до ймення мене відрекла дешева вечеря і віднесла завела на греблю грубезна вишня вивернула душу в натхнення вирвала перевалами веретена та пощезла даремно мене не верне в джерела звільнена Україна а верба заревла заплескала ДНІПРО свяченням не займеться зелена верба заплелась як воскресла
|
2024 © Сергій Негода |