як сталеві тополі коробки для сірників троєщинські автівки побиті життям тротуари
як ти вимовиш вічність неначе її не було як вимову поставив нам світ ми не знали чи вірна вона де було нам почути
з ким було нам зрівнятися щедрість твоя незрівнянна
ось у темряві світить зоря в небі темному світить
починай рахувати бажання останнє вгадай
як інакше буває лише неймовірні дива золоті зорепади
як інакше буває зоря одинока ця в місті
як надія що є все залишити тут на зупинці
ці озера Троєщини ці карбування на плитці
клумби півники те що пам'ятаю
якщо не дива неймовірні якщо не зорепад тоді що
ось ми блукаємо дворами часто кав'ярні кіоски з кавою дуже багато кави
іноді коли тривога заходимо в таку міні-кав'ярню сидимо з кавою
ще один нарис до київського тексту виявився ось таким якби ми  могли обирати
будь-що обрали б щось інше але нова сторінка ось така
ми блукаємо дворами п'ємо каву ось нова неочікувана кав'ярня
що ми не куштували ще раф на кленовому сиропі
неодмінно повернемося сюди треба залишити щось на потім
щось залишити на потім у цьому житті