Вoлoдимир Роберта*** Авторський переклад з російської * * * Я і дзеркало. Тобто – я і я. В кожного тиша – і та своя. В кожного темрява – теж своя. Друг перед другом – я і я. Сигарету тримаю і я тримаю. Сховаю її – нікого немає. Мене нема і мене нема. Навкруги пітьма, без вогню зокрема. Вогник сигарети – зіниці, як труби. Вогник сигарети – лагідні губи. Ще затягнувся… Ще раз… І знову – обличчя у тьмі, як у тиші слово. Вогник сигарети. Димок у небо. Пильно вдивляюсь В самого себе. Слухай, я! Ми ж не шиті ликом, Давай погутаримо, Як чоловік з чоловіком. По моїм очам гадай-не гадай – давай краще сам душу викладай… Вогник сигарети. Димок… І тьма. Я і я… І нікого нема. Вогник сигарети. Раз… Два… Три… Ось – душа моя. Дивись. Замри! Бачиш яка? Руки сторонь! Пізно – схопив я. Та це ж є – вогонь. Вогник сигарети зірками в сторони. Швидко склювали їх чорнії ворони. Смикнувся в судомі Димок убого. Темрява. Й тиша. І нема нікого. Темрява й тиша звалились, як глиба. Сірники… Сірники… Сірник знайти би. ------------------------------------------------------ * * * Я и зеркало. То есть – я и я. У каждого тишина своя. У каждого темнота своя. Друг перед другом – я и я. У меня сигарета и у меня сигарета. Спрячу её – никого нету. Ни меня, ни меня. Ни огня, ни огня. Огонёк сигареты – зрачки, как трубы. Огонёк сигареты – добрые губы. Ещё затянулся... Ещё раз... И снова – лицо в темноте, как в тишине слово. Огонёк сигареты. Дымок кривой. Вглядываюсь пристально в себя самого. Слушай, я! Что за кислая мина? Давай говорить, как мужчина с мужчиной. По моим глазам нелегко разгадывать – давай-ка сам душу выкладывай... Огонёк сигареты. Дымок кривой. Я и я. И нет никого. Огонёк сигареты. Раз... Два... Три... Вот – душа моя. Смотри. Смотри! Видишь какая? Руками не тронь! Поздно – схватил я. А это – огонь. Огонёк сигареты звёздами в стороны. Быстро склевали их чёрные вороны. Дёрнулся в судороге дымок кривой. Темь. И тишь. И нет никого. Темь и тишь свалились глыбой. Спички... Спички... Спички найти бы.
|
2024 © Вoлoдимир Роберта |