«у білім плащі з кривавим підбоєм
човгаючи кавалерійською ходою
рано вранці чотирнадцятого числа
весняного місяця нісана
в криту колонаду між двома
крилами палацу ірода великого
вийшов прокуратор юдеї понтій пилат»

а женя чупра пише «мені цікаво чому ми
з глибокодумним виглядом
повторюємо цю муру наче в ній є щось особливе»
а я у відповідь «та в ній є непогано емоційно описана
сакральна історія в тонах найвищого гуманізму
у часи кримінальної заборони письмових канонів
та стійкий сантимент вже сивої генерації»
так так ретроградні галюцінації
тотально асимільованої нації
а чупра не вгаває «ото я і кажу мура»
«ага» додаю «гофманового кота мура з МУРа
завбільшки з бегемота»
ото аби звиздіти була охота

якось ще в сімдесят сьомому
мені студентику потрапила до рук
лише на один божий день відксерена
вірніш відерена «майстер і маргарита»
серед буяння застійно совкового квіту
читаю її запійно а мама моя людина проста
прочитавши ім’я автора
на самвидавській палітурці
раптом каже «та це ж прізвище моєї бабці»
«шо булгакова?» питаю
«так пелагея булгакова дружина
мого діда олекси потія вона померла
на початку війни та поховали її
на щекавицькому цвинтарі разом
з моїм малим братиком женею
він втопився в річці
що колись текла в юрківському урочищі
отам де цегляний пивзавод от»

«ого» подумалось
«та то певно однофамільці»
та все одно приємно «а може родич?»
все ж поділ не такий великий
та й воздвиженка поруч
і в мені щось ворухнулось та запихатилось
єдина росіянка серед моїх виключно
українських предків і на тобі булгакова
прабабця пелагея
на континенти не розділена пангея
а по-сільському просто палажка
як напхана шпаною каталажка
та тих булгакових все ж таки
у губернському києві заповіднику
російського чорносотенства
мусило б бути з лихом
якщо не як собак нерізаних
он мій друг киянин юра булгаков
прекрасна чуйна людина
інтелектуал гуманіст
не так давно загинув на фронті
на самому передку молодий красивий
батько двох донечок страшенно шкода
поклав життя за волю україни
і вічна слава герою да

а тут срач у фейсбудці до неба
зчепилися радикали та сентиментали
чи ділити шкуру невбитого булгакова
з мозкалями? тіпа хароша вещ на зиму
чи ну її нахрін до дідька свиням собачим
на гуманітарки роздачу?
а я ще й іронізую та під’юджую
«ото не робіть як деякі з собаки
людину та з кота бегемота»
але в мене ж теж сумніви
та сивий півстолітній сентимент
ніби доп’явся лягавий мент

але сумніви розчинилися
як спиртяга у святій воді
як у весняних сутінках дольче мелоді
та випарувалися розвіялися
розпорошилися
що тобі кокаїн над ламаншем
чи там над ніагарою
зумовлені невідступною небесною карою
без жодного останку
коли караючись тими клятими сумнівами
та тремкою невизначенністю
я взяв та й прочитав оповідання
булгакова «я убил» де один типу не дебіл
лікар застрелив пораненого полковника унр
як кота чи собаку один хер
і всі українці в цій історії постають
відвертими антисемітами юдофобами
та безжальними садюгами
вщент озвірілими здирниками та бандюгами
і що так йому катюзі по заслузі і треба
і що таких лікарів любить доля
та рятує небо
і яке щастя почути йому біля ріки
що київ любісінько
звільнили більшовики

на додаток це оповіданнячко
було нашкрябано і віддано до друку
саме у двадцять шостому році
під гарячу руку
саме тоді коли завербований гпу
шмуль шварцбард бувший червоноармієць
прямо насеред парижа розрядив
вкладений в його руку наган у симона петлюру
реалізуючи сталінюги нав’язливу бздуру
і тільки криваві бризки полетіли на палітурки
книгарні де він спинився
та у розгорнутий текст задивився
вони і досі летять не падають
від вулиці расіна бульвару сен-мішель
до античних постатей
кільцевого рельєфу центральної ради
і нема на теє жодної ради
та опісля процес над шварцбардом
набув політичного крінжу та хайпу
і обріс плітками у кожній кнайпі
та замість суда над вбивцею
спритно обернувся на осудження самого петлюри
слушно вловивши момент політичної кон’юнктури
як антисеміта і юдожера в очах світової громадськості
зловтішно вишкірюючись від вчиненої капості
петлюри якого ще студентом за захист
та підтримку євреїв прозвали жидівським батьком
петлюри який всіляко підтримував ідею
створення єврейської незалежної держави
в ім’я святої української справи
петлюри який видавав накази про смертну кару
за вчинення єврейських погромів
петлюри який особисто присудив розстріляти
отамана семесенка за веремію у проскурові
та зробив ще багацько тому подібного
всупереч сфабрикованому сюрові
але шварцбард курва був визнаний невинним
мучеником і мало не святим месником
а не нацькованим агентурою песиком
а за українцями закрипілась слава
відспіваних антисемітів
саме за допомогою агентури совітів
отак от працює невидима рука москви
яку може щоденно потискаєте ви
велика майстриня не тільки
підступно вбивати
а й біле на чорне
вмить обертати
та навпаки
і не має рятунку від тої руки
одна лиш біда
верхи на конячці дада
до того ж у перекладі з ідиш
шварцбард звучить по-піратськи
як чорна що ніч борода
так так панове присяжні
да да господа
кат «так» і ад «да»

та оповідання «я убил» було надруковано повторно
вже у сімдесят другому ніби наврочено та приурочено
та по новій панове надрочено саме тоді
коли був усунений «буржуазний націоналіст» шелест
а на його місце посаджений та з ним і весь нерест
брєжнєвський попихач щербицький
з лозунгами про єдиний народ совітський
з тотальною русифікацією української освіти
та з повальними арештами дисидентської еліти
велика хвиля антиукраїнських репресій
коли були віддані під ведмежий суд
та кинуті у тюрми мордовські
табори та психушки
стус світличний сверстюк плахотнюк
чорновіл антонюк сергієнко коваленко
романюк пронюк холодний дзюба
ґлузман юрій шухевич калинець
та у цьому списку не видко кінець

ви спитаєте причом тут булгаков?
та про булгакова я ніц не балакав
тут про булгакова лише кіт наплакав
сльозами правда завбільшки з бегемота
та така вже в кота непрестижна робота
лишилось хіба що для краси моменту
запхати того котика у фейсбучну ленту

а ще одна цитати читака наяв філологиня
диванна бойциця та кухонна богиня  
додала у фонетичному драйві
«цікаво як збільшення кількості шиплячих
за рахунок свистячих роблять з тексту
агресивно рубаного текст шикарно уповільнений»
просто шикарно та на жаль у слові «україножер»
шиплячих обмаль а свистячих так хер
просто зась
а то навіщо би нам тут здалась
фонетика вся ця
та дискусії цяця
просто усцяться

та от нарешті
у спальному вагоні
потягу сіная-букурешті
«його сколота пам'ять стишує хід»
як до наступного
ліхтаря завіконний краєвид
«до наступної повні
професора не  потурбує ніхто
ані безносий вбивця гестаса
ані жорстокий п’ятий прокуратор
юдеї вершник понтійський пілат»
у блиску кафкіанських хітинових лат
у темних закапелках кремлівських палат