Опубліковано: 2023.12.03
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Володимир Гордейко

***

Мне стыдно оттого, что я живу
Ни черту кочерга, ни Богу свечка
И по другому я не назову
Такого же, как сам я, человечка

Мне стыдно оттого, что я живу
Себя растратив в дней суетном беге
И оттого, что, падая в траву
Таким дурацким заливаюсь смехом

Мне стыдно оттого, что есть война
И там другие гибнут ежечасно
А я живу, и вроде есть вина
Что я сейчас испытываю счастье

Мне стыдно оттого, что я живу
А кто-то, кто был лучше, уже умер
Я с ним боюсь попасть на рандеву
Через небесной связи тайный зуммер

...Мне сладко оттого, что я живу
Что велика житейская награда
Что воду пью, и хлеб пока жую
И что другого ничего не надо...

                                 

2023
Б.Р.
© Володимир Гордейко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55027/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG