Сергій НегодаМежи доріг війниЯсний квіт-хіт. Твій флірт без сміху шле всіх на пир-цвіт у місто. Ждіть. Соліст шле стійким звук-млість вслід. Втік я. Геть мій нік, - як гість спить. Відлік радості - випустіть калік. Окріп підлості розпік очі на Дону. Ниці хроніки сухі. Хитрі шуліки. Судіть грізних. Дзвоніть. Сваріть. В тьмі сік очей на склі. Міць страхіть. Вхід. Тіп щік. До війську - вбік Дону. Січ в пеклі. Злість сіл. Кров. Тік втіх. Ти хтів фільм. Ма, це мій вірш мрій. Летіть марні уяви. Я відрікся юності. Горіть усі надії. Ви - мої люті фенікси. Таїть свої дні у підвалі нехоті. Сидіть. Живіть щирі серед жахіть. Моліться. Гніт вріс в гіпс. Стіни. Тріск. Роботи. Стій. Це смарт. Зліт літ труїть до сліз. Кіт в чаті. Ріж. Вість на трьох. Любіть. Дріт чатує на чіп. Цвіль століть. Візьміть осліплих і напоїть. Жалі обрію. В хащах малі діти. Брудні і худі. Одні. В руці зброя. Ярі зітруть хлопців голос. Приспів коломийки чути у долині-лузі. Радий маніяк, що у раю тримає наган. А у душі - мала п'явка. Павук - в очах. А тут зайшла навала рабів в Україну. Лелієте, либонь, летить їхня летаргія. Мало що, жаба душить п'яти за пай. Сильний падіж. На пайці не виживе. Навколо садиби нависла сажа з Москви. Свіжого сало кортить господарю. Сьогодні ховають раби трьох сатрапів, - в раю, - в одному саркофазі навиворіт. Лепська ритуальна сварня у голих лизунів. Мана знайшла сваволю наглих ластівок. Листопадова магія мавзолеїв в парку, неначе мамонові маєтки, без брами. Слимак, не їж мак. Перетак. Чайка з-над моря. З'їла слимака. |
2023 © Сергій Негода |