А все-таки моя свідомість - це всесвіт.
Бо спасає тебе живим  за одну мить думки.
Всі незримі істоти в мені є привидами.
Говорю з усімами, але розумію не всіх.
До усіх входжу з добром від серця.
Є у мені простір грішних думок про час.
Жваве спілкування створює віру у нас.
Зайве перетворює уяву, коли вчиняю зло собі.
Ич, який? Однак долаюсь війною у суть.
І нічого більше - визнати живим будь-що.

Корні мої споживають твою воду і волю.
Людські крила мої тримають твою течію.
Миттєва втіха втрачає пам'ять про зло.
Наява відчуває зниклих з очей героїв.
Окрім мене - світ не сперечається з собою.
Понесеш зерно світ за очі - втратиш його.
Родиться колос, дякуючи втраті життя.
Святим мудрець не стає бо діє всупереч.
Треба змусити самопізнати свою смерть.

Учив дітей миру, - і сам пішов на війну.
Фронт  цей довгий, а перемагає лише глибиною.
Хотів волі, а отримав вічну боротьбу з собою.
Ці невловимі уяви стороннього є свідками
Чистих задумів, замислів, відчаїв.
Широкі горизонти якщо зверху, а знизу непомітні.
Щирі і відверті ваші помисли,
якщо щедрі і завзяті ваші діти.