не тільки сахаються у присмерках
вечори одинокі а це молить народ
за свою добру землю не десь
а у вічних димерках
під феєєверки мін

теперки безкрило тремтять
байрактарки в повітрі
бликають іскрами фокусами
обертаються бойові піжмурки
мазурні моторчики самотужки
колисаються неначе фіндюрки
жучки озирають кривулі шляхів

позахмарні упирі-кінжали кублами
під небом сурмлять переляками
окроплюють людською кров'ю
наші міста розколють храми

нишпорки-табакерки-ракети
летять колодами навпрошки
з комірками і з пропелерами
одразу знищують епіцентри  вогнем

та де той що із висоти все бачить
та де той що по землі гасає колесами
тільки знову ж  удосвіта зранку
кричать побиті люди в місті

хитаються цілі шобла дроноликів
прошарюють всюди ворлани місцевість,
чужі знахарі піднімають все наше небо

але не за це вмира герой-одинак
прикований до кулемету на фронті
манірні дрони повсюду шастають
а тут якесь нагле орбітальне чудо
давить на скроні і все деренчить

зацьковані  зойкають від люті
покірні злами рушать  захаращі
метаються-бігають по хащах
із флангу норовлять
обминати байраки

і досі помежи очей літають "шахеди"
із заліських горбів
не гаючи часу щодня залітають
з прямими профілями у досвітки

розхитує лісом розітнує простір
дистанційної війни -
несе лише гірку смерть
нахмурених далебі обрів

справді зусібіч дистанційна атака
смертників-дронів зчепилась
черговий заліт нічних заложників
з лівого флангу летить зміюкою
з правого флангу гуде гадюкою
а в центрі шуляком шука
середину віч-на-віч