Мій друже, якщо ти занадто сумний,
Чи більше веселий, ніж треба,
Мій столик в кав'ярні ти не омини —
Пораду я маю для тебе.
Перш кави ковтни, потім сьорбни води
І знову замов філіжанку.
Тепер ти готовий, тож слухай сюди —
Читати звикай Полежаку!

Як світла нема, або інший зашквар —
До себе зови коліжанку,
На лобі вмикай свій шахтарський ліхтар
Та їй почитай Полежаку!
Шляхетні робили таке паничі,
Робили й останні бомжаки.
Якщо ти не хочеш читати вночі,
Хоч на ніч читай Полежаку!

В якому порядку читать мусиш ти?
А то вже як ближче до тіла.
Лиш завжди читати кінчай золотим,
Бо це красивіше, ніж білим.
Читай Полежаку і літом масним,
Й посеред весняного гною,
І взимку, й, звичайно, також восени...
Але особливо — весною!

І навіть якщо ти кцп та мскль,
Якого нікому не жалко,
То на Україну ти зуби не скаль,
А краще читай Полежаку!
Бо що весь твій досвід? Умєть панімать
Навіщо та дірка у ложці?
А це знадобиться, повір, курва мать —
Вчи мову свого переможця!