Шок! Збілілий дід. Халабурда якась.
Щирий молодий дівич підніс гроші!
Молоді поділили їх. Ввічливі ділки.
Копійки. Грошики. Віщі мільйончики.

Розкинь трохи дітворі: моні, моні моні!!!
Діточки, мов джигіти, вибігли із світлиці.
Геть усі з комори!!! Гроші! Грошики...
Ділки. При дворі, одинісінький дворик.

Хтось в коморі є? Хто? ЛИХО! І з ким?
Остигни. Тихо. Дівчисько.
Висмикнись. Продихнись.
Збіглись би жінки, і що тоді?
Тіпнись їм під ноги, личина  жіночки.

Соломинки полинів в долині Горпини.
Швидко висмикни свої подоли. Потіхо.
Проковтни сльози в охочих і схирілих
слів від прокльонів. Горобці, кровинки горобини.

Зирк з вишини, одні гірські полонини.
Гірські порожнини низовини. Один млин.
Вигини і згини потічків до  річки.
Стисли лихо в чотири дії. Півхвилини постій.

Крики Горпини змовкли. Місцини Килини.
Родичі з дітьми. Відчинились хвіртки.
Вдовинні  співи пішли з розколини.
Три хлопчини. Під комином візьми хліб.

Ось він дівоцький розпис долі в коморі.
В чом річ? То ж одні скромні дрібнички.
Що з цього? Хоч, то зробіть собі
три сім'ї. Чорт-що в голові. Одні провини.

Торсонись вихор гори до одної морди,
смикни його волоси. Одчини двірники.
Один діловий чоловік по дворі,
і три скромні жінки в коморі.

Дійсно, хитнись лиш до її голови,
то вплив його чинний, і по добрі всім.
Ні, він чоловік підробний. Хвойний.
Впливи сильні. Дивовижний дід.

Поділись досвідом, щоб хоч чимось
вдовольнитись з ним. Одні сльози.
То - піддвожильний полковник!
Цілий дикорослий кінь, двокрилий!!
Чи мо,  втішний, джигіт, довгоногий!!

Чи кугут довгошиїй!! Міць природи.
Дмитро Дискобол - проникнений всім.
Із міцним диплоїдом, бо із дипломом.
Воно і годі з ним хоч щось зробити?

Що то погомонить, то сіпони його.
Ось розторсони в нього. Ось, пішло!
Дійолові вимоги. Дійство ішло  дві доби.
Ходімо. То ідімо. Ой, дволикі! Дівичи.

Клопоти розкрили зброд хриплих ідіотів.
Ці дворічні сльози вдов відносно дідізни.
Роздвинь свої очі.  
Сльозинки- дзень-дзень, дзінь-дзінь, дінь-дінь.

Сороківник цій коморі. Кровопивці.
І повно гріховних слів в коморі.
Тобі що, нічого роботи?
В голові злих ловців одні жінки.

Збіглись сильні нічні сніги попід комори.
Прийшов новий збій білих зговорів зими.
Очистили тричі біль діброви
і цілий ліс зблідлих чиновників.

Вистроїлись біля грішної комори.
Дійсно, сьогоднішні -
чотири прильоти до милої жінки.
Бідні хлопці. Ймовірно відсиділи сроки.
Довічні вбивці рідних, від своїх оджили.

Дівоцькі двобої зникли, -
лишились повійниці війни.
Зговір до сорокових років -
прості пожитки і грім вікон.
Відчини вікно.

Допоки гнівить всіх бидло, вийшов
гріховний жор з вікон комори,
то звично спомнити оцих оборотнів.
Змінились голоси на нові змови,
і знов, мов сиві потвори.

Звідки в них ці вибори пільгових осіб?
Пожили і досить! А кого їм потрібно?
Диво-Мрії жорстоких злочинців,
їм просто вцілити би своїм міцним
топориськом в коморку.

Зовсім підвинних вціпило, зовсім.
Потрібні розвідники із осмілілих дівок,
можливо, із нових, із соромних.
Проводились до війни міцні водії,
їм жити і жити би. Ні, вбили всіх.

І ті, що вбиті, і ті, хто відносив їх тіло.
Контроль збитників. Всіх під розстріл!
Спонсори нових довгих фронтів,
всім їм виносити три приговори...