Світлом помітило гирло.
Підсиділи діти. Вилило світом.
І просвистіли кобіти війни,
пожовтіли ноти вдови.

Зніщовіли зорі, згоріли,
прозрілись дими, дотліли.
Світло під білим житлом.
Щити від біди і тіні здиміли.

Сполошили літо з вцілілим вітром.
Тринділи філософи про пізні космоси.
Розквітли світлі очі твої. Привіт, схови.
Погомоніли пройдисвіти, і сови посивіли.

Всидів кіт, щоби володіти всім потім.
Згиб. Вікно. Визирк мостів. Скло річки.
Мокрі човни витліли в воді. Гомін води.
Тихо повились голі квіти від волі. Сині.

Подріботіли листи, сироти  дивоцвітів.
Просвітились моноліти болідів з офіри,
відгомоніли чорні, то вигоріли, зотліли.
Говорили під інтим ночі. Ожили орбіти.

Джигіти, коні, - подзвонили з клініки.
Всі живі. Мов погриміли громи.
Повиті війною вдовині діти.
Діти мої. Дивоквіти мої. Ідіть з війни.