Жив та був, жив та був, жив та був один моzкаль,
Правив він усім навкруг, мов чисте зло.
Прозивався він Ху#ло, прозивався він Ху#ло.
Але, втім, пісня не про це, а про печаль.

А поряд з ним була країна непроста,
Вродилася вона з роси й води.
Чомусь моzкаль гадав, що він хазяїн там...
Рішив моzкаль, що вторгнеться туди!

Приспів:
Що можуть моzкалі? Що можуть моzкалі?
Ракети запускать свої у синю даль.
Але що не кажи, скорити сіль землі
Не може ні єден, ні єден моzкаль!
Не може ні єден, ні єден моzкаль!

"Київ я, Київ я, Київ я візьму в три дні!" -
Вихвалявся той "патомак каралєй".
Та отримав він тоді, ох, яких же він тоді
Аж в повний зріст отримав гарних піzдюлєй!

І зараз військо їх назад зганяють в хлів,
У звичні сморід, холод та імлу.
І як би бачив хтось майбутнє моzкалів,
Не став би зовсім заздрити Ху#лу!

Приспів