Лупаю  траншею з ходами,
з мощами-слоями на Донбасі.
Заштрикали орки всю прощу
 моїх пращурів кургану,
Своїми крилатими павуками
розтрощили запорізькі хащі.
Я за невсипущу мати-землю
відомщу злюці, ой, відомщу!

Мою єдиносущу матір-
річку хлющать орки кров'ю.
Найкращу тещу-неумирущу
очищаю від судом рову.
Я від зла добра не знаю
і нічого не чекаю...від орди...

На засліпущу вражу силу
хвилю Батьківщини підійму.
Як ухоплюся за Карпати,
як зашарпаю товщу згарищ,
та всиплю оркам громів, 
їх чмобам гострі блискавки
напереламую на всю заліщу.
І тесть, і я хапаюсь за гармату,
 і як вперіщу 230 мм
в цілу армаду орків.

Клепаю кулями  сектор,
вогню з лопати насипаю
Допікаю вогнем АКСУ,
аби цвенькали клепку.
Касети мелькають під обстріли.
вогнем волають орки,
аби подолати наразі всю заразу.
Бамкаю живим кулеметом
і ненакликаю літунів-лелек.
Заляпав кров'ю всю стежку,
щей, забризкав весь мій міномет.
Од, чого варнякати, ворожий агс
насипає вогами під свисти
вітру, розпинаючи
цілющу матінку,
мою рідну Вітчизну.