Опубліковано: 2007.04.26
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олена Раскіна

***


Как и положено родине, пахнет теплом,
Вереском, медом, краюхой горячего хлеба.
Мне, бесприютной, впервые привиделся дом,
Тот из которого выйду в осеннее небо.

Но мы с тобою изведали столько дорог,
Что от весенней распутицы сердце немеет.
Видишь, сквозь снег пробивается жадный росток,
Просит любви, и покров ледяной одолеет.

Будет судьба к нам отныне, как в детстве, щедра,
Будут туманы разлуки не властны над нами.
И с путеводной звездой говорить до утра
Я научусь, и она мне ответит стихами.

2007
© Олена Раскіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5351/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives