Я мрію збудувати світлий дім
Під небом із безхмарної блакиті,
Щоб мало свій куточок в домі тім
Все добре, що живе у цьому світі.
Щоб кожен йшов за часткою добра
І радощі знаходив в цьому домі.
Щоби любов довіку в нім жила
! зникали в ньому сум, тривоги, втома.
Щоб мир і спокій панували в нім,
А ще було в достатку хліба й солі.
І кожен, хто б у цей заходив дім,
Сприймав прихід свій як дарунок долі.
Здавалось, нема кращої з ідей,
Хоч в кожного із нас їх є багато,
Побудувать дім щастя для людей,
Де б кожен день життя був наче свято.  
Однак збігають, мов вода, роки,
Та не вдається дім той збудувати.
Одна з причин — є надлишок таких,
Мета яких — все добре руйнувати.
Лиш встигнеш ти покласти ряд цеглин,
Ще й гарно так, цеглинка до цеглинки,
Та тільки відвернувся — розтягли
Співгромадяни цеглу на «хатинки»…
І кожен з них будує щось своє,
Для одного коханого, для себе.
Тож для будинку з мрії нині є
Хіба що стеля — чисте синє небо.
Довкола ж запустілі хутори,
Без радості й добра убогі хати…
Чи зможу я дожити до пори,
Щоб щастя дім в державі збудувати?