Спитати хочу, превеликий Боже,
Чому ти з віком так прискорив час?
Вже й літній день, яскравий, теплий, гожий,
Неначе потяг, проліта повз нас.

Не встигне ранок засвітити сонце
І хлюпнуть в небо радісну блакить,
Як новий вечір стука у віконце
І ніч йому на зміну вже спішить.

Ще нещодавно рясно квітли вишні
І в співі захлиналися птахи,
А нині вже жнива на поле вийшли
Й злетіли з гнізд пташині дітлахи.

Так непомітно промайне і літо,
Як промайнути світлі дні весни.
Дозволь же, Боже, в літечку пожити
І біг часу хоч трошечки спини.