В закуточку душі — блаженні —
Там сплелися, немов востаннє,
Воєдино щемке Натхнення
І величне моє Кохання.
І вони усі дні та ночі
Так багато для мене значать,
Вони дивляться в чисті очі
І сміються вони, і плачуть.

Все тому, що обоє разом
То у квітах вони, то сніжні,
Зігрівають вони і ранять,
Полохливі вони і ніжні.
Їхній шепіт в кафешантані,
Рондо тиші, думки шалені…
Мій цінитель — моє Кохання,
Мій мучитель — моє Натхнення.

Диригенти — сумні антики* —
Їхній подих не стане прахом,
І веде мене поклик тихий
Невідомим людині шляхом.
Лиш на цьому шляху, спіткнувшись,
Відчуваю провину в щемі —
Лиш на ньому за всім минущим
Наступає святе прощення.

А блаженний нетлінну хмару
Простоти зрозуміти може —
Бо Натхнення з Коханням в парі —
То невичерпні сльози Божі...
Не потрібні їм інші вчення…
Їм найкращі мої вітання:
Живи вічно — моє Натхнення…
Живи вічно — моє Кохання...