Опубліковано: 2007.04.21
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вадим Волков

***

Чем ближе к восходам солнца, тем резче континентальность,
И ближе поверхность суши к светилам и форме шара.
И новые главы соборов в дыму городском блистают,
Как новые каски пожарных на фото на фоне пожара.

Так долго не знали дома, что больше не важно, где мы -
Спросонок уже не спросим, куда и зачем нам дальше.
И даже уже приятно, что для воплощенья темы
Не лупишь клавиатуру, а давишь на карандашик;

И пишешь слова в блокноте на память себе от себя же
О том, что только и было, что видом в окно вагона.
И новым флажком на карте, звездою на фюзеляже,
Подобно Наполеону, мы входим в ещё один город.

Россия, безродный хаос, театр для пилигримов!
Пустая одна шестая, сквозняк бесконечных станций!
И в каждой дыре мы ищем музей, телеграф и рынок,
И всё серьёзнее шутим, где именно здесь остаться.
2002
Иркутск
© Вадим Волков
Текст вивірено і опубліковано: author

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5256/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives