Вірш авторства Катерини К,
надрукований в Telegram каналі «Витебск97%»
напочатку 2021 року
Живэ Бэларусь
Дозволив упасти в кризу піддушшя,
Обвився весь путами "розшареними",
Аж раптом проївся комфортом бездушшя,
Коли він довів до найжахітнішого.
Глибоко ковтнувши вітру натхнення,
З надією вийшов зі сну забуття,
Повіривши в потуги, у стан справдження,
А крик, наче виск, злетів у безкердя.
І заметлялася віра в безвиході,
А плач, наче війя, забивсь у підгруддя.
І Заповіт доброти застив у повітрі,
З усіх країн світу застряг біль у путах.
Любов і підтримка, звичайно, озветься
Крізь товсті мури катівень і кривди.
Палає вогонь в очах, погоня зірветься
Та трухлість байдужих не вірить у правди.
Проте немає таких стін, щоб не чулись там крики,
Ті плачі і верески, що кийками добиті
Підкоряють гучність в серцях мільйонів,
Зривають лукавого, що забув про убитих.
Частенько стається таке, що не бачимо.
А як це? Яким чином? Які ще шляхи?
У очах одне одного шукаєм підтримки,
І віримо в те, що знайдем палачів.
Ми єсть, ми з правами, ми з наміром чути.
Спасіння і воля, - чудес ми не ждемо.
Є віра, є щастя в серцях могутніх,
"Жыве Беларусь" - горлають з небес.
Переклад з російської
Стихотворение, под авторством (Екатерина К.),
напечатанное в Telegram канале «Витебск97%»
В начале 2021 года
Жыве Беларусь
Позволил попасть в западню мадодушия,
Опутался весь оковами " важными",
Но тут же прогнил комфорт равнодушия,
Когда он довёл до самого страшного.
Глотнул жадно воздух в порыве решимости,
С надеждою выйти из сна забытья,
Поверив в Победу, в торжество справедливости,
Но крик, словно писк, улетел в никуда.
И заметалась душа в безысходности,
А плач, словно вой, беспрестанно в груди.
Заветная помощь, застыв в невесомости,
Со всех концов света застряла в пути.
Любовь и поддержка, конечно, доносится,
Сквозь толстые стены насилья и лжи,
В глазах есть огонь, наружу он просится,
Но червь малодушья твердит: " Не жужжи".
Но нет таких слов заглушить эти стоны,
Те крики и плач, что дубиной добыли.
Взрывали, стреляли в сердец миллионы,
Всё сделали так, чтобы мы НЕ ЗАБЫЛИ!
Так часто бывает, что нету просвета.
А как? Каким образом? Есть ли пути?
В глазах друг у друга мы ищем ответа,
Ответ лишь один: "Не свернуть, не сойти".
Есть рты и глаза, руки, ноги и уши,
Спасенье и чудо мы сами себе,
Есть вера в сердцах и светлые души,
"Жыве Беларусь" у нас по судьбе. (Екатерина К.)
***********
Переклад вірша Анни Комар,
що був записаний на сайті Дискурс в 2020 році
скоріше би все це скінчилося
вся ніч на автодзвінках:
рінгтони - як кийки,
гумові кулі -
усі на одного:
130, 131 - довжезний -
до ранку обличчям в бетон
із відключки вирвавсь під новий удар
три доби без хавки...
немає відповіді на всі
наші білі квіти,
багряні серця.
тіло і пам'ять людська
витримують тюрми,
несумісні з вірою в майбутнє
краще перейменуємо кольори
"переляк", "тривогу", "журбу",
"противитися", "мріяти", "очікувати".
коли все припиниться
я допоможу тобі вифарбувати
ці голі стіни
в білий
червоний
білий
11.08.2020
переклад з білоруської
|
