Дмитро, ти один лірик. Із Добриничів.
Сто років бідно прожив із Дніпром.
І потім полинив сокілом з Вітчизни.
Повиводив крові із річки в долини.
Літописні роки, мої володимирівські.
Що про них мовчки, то оповістити би.
Хороїчні співи кобзи в полоні, - довод.
Снігові оповіді про події отих століть.
Творіть свої історичні досліди лірники.
Цінний опис голосів кобз. Вихорки ноти.
Розміни хоробрих піхотинців під пісні.
Цінні ноти волохів з битви з польськими.
Похиловчись сородки в Дрогобичі,
із зичної сопілки - висвистів вільний сокіл.
Розпілотивсь дзвіном поспівок в гори.
Чийсь зміст тихої лихої пісні.
Визвольний похід до волі добрим.
Він тихо підніс його до горбів Жовкви.
З сих пір призвичні рої столичних бійців.
Різної довжини відрізки Січі в моїй долі.
Ці форси слів під спів. Ці порчі волторни.
Кольорові звилини обрисів міст і мостів.
Від подільських горбів втік отой сокіл.
Ніжним тоном більшості кольорів зойки.
Зойки долі. Мов коні кодимські пробігли.
Сокіл відозвись із долини в подолини.
Слідом простої тоніки  під вдовині кобзи
вийшов спів з колоритної логіки життів.
Висловивсь із чорної хроніки. Вмійло босий.
Ниці її розмови. Від Моніки клопоцькі пости.
Біль її голови. Срібні битви посивіли в полі.
Поповичів ірод кортів три війни з півночі.
Визволив білих кішок в подвір'ї отцовськім.