укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44154, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.11.23
Роздрукувати твір

Владимир Белозерский

Сонный триптих

/

Я спал. Во сне мне было хорошо.
В стране Морфея ни беды, ни боли.
На малое мгновенье отошел
в мир сказки, безмятежности и воли.

Но скоротечен флёр цветистых снов!
Сон короток, реальность беспробудна.
Из края грёз несу звенящий слог
В мир не рождённых слов и серых будней.

/

Удержи, не позволь отворить мне глаза
и рассыпаться сладостной снов мишуре.
Надо мной невесомая грёз органза.
а реальность - убийца моих миражей.

О, реальность, в которой не вышло ва-банк.
Ты и я — лишь во сне. Сотни, тысячи лет.
Если только ладонь отвести ото лба,
всё исчезнет, растает неявственный след.

Жду заветную ночь. Дрёма — время для нас.
Засыпаю, спеша на свиданье к тебе.
Пусть промчится минутой божественный час,
благодарен судьбе за подарок Небес.

Время, сжалься, замри, словно томный лентяй,
нити, спутайтесь в прялках слепых ворожей!
Но минуты в погоню за ветром летят,
словно листья, осколки надежд-витражей.

/

Время позднее, надо забыться и спать.
Разрешить отдохнуть и себе, и душе.
Но во сне я лечу в невозвратное, вспять.
Видно, время решило, что сердце — мишень.

Мир Морфея наполнен мерцанием грёз.
Солнце, звёзды и неба простор голубой.
Я несметно богат, я богаче, чем Крёз,
потому, что ты рядом, я — рядом с тобой!

Мы смеёмся, обоим на сердце легко,
нам так радостно быть друг у друга в плену...
Но кончается время, ты машешь рукой
и уходишь в несбыточную пелену.

Всё, что было, прошло. Время прошлое — тлен.
Отпусти же меня, непосилен мне плен!

2020
Munchen
© Владимир Белозерский
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні