У кут, здається, всі зійшлись дороги, І далі вже нема куди іти, Бо, що не день, все більше некрологів Про тих, хто в інші відійшов світи. І серце тисне від важкого болю, Й пекуча туга душу перейма. За що ж ти, Боже, дав таку нам долю? Невже у тебе кращих доль нема? А може, це є відповідна плата За зло, що поселилось поміж нас? Його довкола стільки й так багато, Що в ньому гасне й розуму вже глас. Як оцінити тих, хто має втіху? Їх більш ніж досить у суспільстві є, Коли когось спіткали смерть чи лихо. Чужа біда їм щастя додає? А зло від того дійсно втіху має, Бо його сила з цих людців зроста. Воно красиве в людях все вбиває, Й під брудом зла вмирає доброта... В його кайданах в небо не злетіти І щастя з ним не знайдете ніде, Тож треба зло, що поміж нас, спинити, А краща доля вже сама прийде. Тоді в зажурі скніти ми не будем, Підуть від нас хвороби і жалі... Благаю вас, добріше станьте, люди! І буде спокій в душах й на землі.
|