Оксана ДоріченкоЛицарюФантазiя на пiсню Iгоря Жука "Закований лицар" Мій лицарю, закований в броню... І. Жук Мій лицарю, живи хоч триста літ, Та не забудь моєї злої долі: Я птахою була колись на волі, А нині — лиш дивлюсь на твій політ. То сон, то все омана, то —мана. Зозуля більше років не рахує, Зигзиця ж стогне, сили їй бракує Перелетіти море. Дивина! Мій соняху, до мене повернись, І забери мене до Бога-Сонця. Сіренька пташка б'ється у віконце, В яке був задивився ти колись. Коханий мій, на хвильку зупинись! Куди біжиш, мов перекотиполе? Ось серце захлинулось твоїм болем, Та все ж коханням б'ється, як колись. Кохання б'ється в стіни твоїх дум, Щоб скинути з душі твоєї лати. Не маю сил вже й в голос заволати, Скінчилися слова, лишився — сум. Мій лицарю, мій ангеле, Мій Бог, Не залишай мене напризволяще!.. Врятуй мене з біди гидкої пащі, Врятуй себе — від себе, о, мій Бог!
|
1998 Київ Аудіофайл- тут: http://www.arsenalclub.org/audio/membersdata/dorichenko.htm?f=17&js=1 © Оксана Доріченко © музика: Ігор Жук |