Осінніх сліз і суму нам не треба.
Їх уже й так із надлишком у нас.
Ну і нехай похмуре плаче небо,
Для нього — норма, осені ж бо час.

Хоч до зими, здається, ще далеко,
Бо жовтень добігає лиш кінця,
Одначе відлетіли вже лелеки
У вирій, бо тепліші там місця.

Дозбирують в полях селяни нині
Дари землі й ховають в погреби.
Та після злив прокинулись осінні
Гарнющі і духмяні ще гриби.

Але вітри літають, мов шуліки,
І жовтий лист злітає із-під ніг.
Єднає осінь вже з зимою стики
Й нічні морози кличе на поріг.

І в хатах почали топити печі,
Бо що зіграє краще, аніж піч?
Для осені цей час такий, мов вечір.
Попереду ж осіння справжня ніч.