укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.06.16
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-406

В туман – да ещё такой, что не видно разметки,
учёсывала надежда моя. Из Мекки.
Купированная, как дембельская собака,
но знающая: другого приюта нет.
Посадочная полоса кое-как размёрзлась,
асфальт показал облакам свой почтенный возраст –
куда приземляться, помимо этого шлака?
Не приземлилась. Размазалась в едкой хне.

Мост аж до туч конструкциями сварными.
Хватит небось буревестничать на Гольфстриме!
Там с корабля на ближний авиалайнер
страстно и без барьеров летел сигнал,
но – каждый сам по себе: что прикид, что чувства
кем нарисованы, тем и безмерно чтутся.
Здесь, под приливом фирна, ещё прохладней,
только свою надежду я распознал.

Вот она, словно в шприц, вливается в колбу
дорожной артерии там, где не пасся голубь
и Спортнадзор не затевал марафонов,
даже когда здесь солнце бьёт по глазам.
Ты тротуар тут видишь? А я не вижу.
Въелись отдельные искры в промозглую жижу –
да, я надеялся. На интеллект муфлонов.
Эта пучина мне теперь – как бальзам.

Помнит субстанция века: была ещё вера
в слабость колёс, в могущество орнитоптера.
Физика хрупкую лирику победила –
вон они, пёрышки. Мирно плывут в океан.
Ты умираешь после стихий и религий,
Надька Мерзлячкина, плод бреда сивой ослихи.
После земной и космической холодины,
после оправданных скрепами христиан –

так что не плачь, бумажный аэроплан!

2020
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні