укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 40820, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.03.23
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Баба Гомона

Панас, ось проща, я також одна. Псьол його водам.
Наклопотала нам посаг. Така балайка. Одмовся. Баба.
Так, там, одна шляхточка, Ганна,  полтавочка,
знайшла свого Марка, агронома з Ясногорська.

Хвацько вона, Макара, а козак-Павло як  прочах.
Од, скоропадська на бацаннях, насьорбала гнатам-катам.
На стовпах замовк  орлятко.  Ото! Хай сам! Що за нахабство!
Колами  взявсь лоша - навколо двора Шовкопляса.

На горбах  роблять палац, баглай -розкрадач,  щонай -ярок.
То з нього надоб махом брать оброк, ото лошак!
Згадала, як на  потягах, як на тацях, - вона, як нова яхточка.
В двох коморах  з покладом поховав сто тонн золота.

Катря, он, швацько гончар,  Фанат-москаль,  впала його хата.
Ой, як впала,стара Явдоха в сльозах,  в його палацах.
Овва,  чайка, Романа, сам як воша, а Лана, ха-ха!
Загарала моя молода кров! Матрос! Ого-го! Заходяка!

Ото-то багатство! Го-ло-ва! Ось,  добра то добра.
Так що, холостячка за гайдамака, за нашого дядька.
Цяцька-авто, як Бога - авто-робот, шабо,  шваць-шваць.
Однак нотарка, програлась,  та  ж своя,  в свояцтва.

Баба, у вас хвора голова.  Запанькайся, панькайся.
Ач, моряк, остання  твоя цяця, а там - вокзал, батрацтво.
Проскач бабак  в байрак, там байдок-доля  сама з горя.
Закряч, мамо,  штовхача в драча, там наша воля на морях.

Вчора  проахкав ранок, помахала сова  од вас хвостом.
Зоставайся, пацаня  на зайцях, бо страшна шкрапа в горах.
Хай моя бабарханська борода дасть вам здоров’я.
Ах, чорна баба Гомона, аж жарко стало, така довга дорога.

Вона мовчала цьогораз, бо якась там пройшла багата дорога,
поросята ходять навколо товкмача, якась  стара корова.
Шкода. Почалась пря. З чола пасмо, мамась, та ж я твоя кров.
Хай молодь заряджа  колгосп, - ясла в його город. Отак!

Що то за справа, як ясна зоря, в ясла - галас маля! - Содом!
Що та за народна хватка, - бараняча пов’яз в очах.
Одарко, змагаймося галасом, охоча -  з чортом-батьком.
Сподобалось, тож, як  встало, то в рот набрав води, так, завмовк.

Провал, Таня. Покора - твоя зброя. Сам на сам старайся.
А хоч, ошпарь сокола-довбня в окроп, у сагайдаках
зростала картопля моя, бо я знала, що з охотою клямка.
В  розкошах пропала вся твоя атомна бомба!

А що, час та й годі, - в достатках, глянь повно добра.
Дай вам багато, так вам мало!  А наш брат - за вовком!
Од, шахрайство, отак скромно. З зашморгом!
Одна,  сама, - з мотоблоком,  вона моя, а то молотарка.

Од, вас, йшов назад голова  Савко, стався вам жайворон!
Та хоч, я ковальча,  та ця моя смола  для пана господаря.
В наш час я старалася, як своя правда-матка,
Як вона брала: сало, яйця, масло. Баба Явдоха.

На фото, отой, моя доця, я там гарна, як корова на баштанах,
А чо..,  я молдаванка, мовчком, розпач, сльоза на обох очах.
О, соромно,-  розмова, - загадала  брата, озвався вогонь
Скоро, Дранко, нам забряжчав  часто, зараз постаршав,

щось  затамована баба, як на Господа запала, готова пляма.  
Готова, та мала моя праця, Явдоха, я ж важка, товста стала.  
Страх. Вдався. Вся наповал, сторч голова -  що ж  пташка!
Попрощалася позавчора, я  сама заслабла, а що, пре пояс.

Я заповзала вдома на кровать, а на сталох котяра-чортяка.
Мама, яка ж  втома, я так замахалась. Бач,  в короля - Опанаса.
Яка гарна корова, яка вона золота. Жах. Послала  хвостом авто.
Знов  по п’ятах. Таж пак, - поглянь ласкаво, вся - в болотах.

Хто знав, що хтось взяв нам харч, ой, по горло вгодована.
Дала драла за кордон. Вподобала робота Господа,  
Заплакала там. Впала отож, носом потягла поквап.
Я вам, контра, дозволяв, так  даром, я вас позбавляв.

Втрачалась вся пташка,  вся моя  кров, отого,  молода.
Одна, сама в садах, як в боярах. Комар свого за носа взяв.
Прохолола його гармата, а ж вона так  ячала за нього,
така гаряча, що аж-аж-аж… на столах… шмагав батогом.

Так, на воронках,  кат-брат-пароплав  брав наш Донбас.
Так, я  його по мордякам, надавала, та за-мороч-його-ромодан!
Завал. Що, здався, то ж обробляла його, як  упряж вола,
варто хоч враз просто до Бога, - добром пособ, здоров’я вам.

Хай, паночка,  вам, Головко в найм дасть грошат.
Я постралася, бо  моя та, до кого в Бога - благодать.


***********

Малий пройдисвіт спить.
Барвиста квартира
позапирана на два ключі.
Вчора вселилась на карантин.
Грип у газдині, осипла без кисню.
Виснажена. Не може писнути.
За ширмою пахне еліксир.
Навшпиньках під двері,
підзирити прийшла хирява,
розкопирсана метиска-
бадьора дівчинка.
Притислась до стіни.
У неї випуклий чир на нозі.
Жолудисті очі, вогнисті вуста.
Плечиста, чепурна, ядрена.
Дубові двері рип-рип,
у господині горинь і вирло.
Хрип-хрип. Діти ще сплять.  
Запах нашатиря вшир.
Виняньчила вчора сиру.
Очі сині, смолокипні
Губи, темно-яскраві сухі.
Вичинює пропахлі кишки
для домашніх ковбасок.
Вискреблі вискрібки.
Скрип-пирск-глип-щип-тлип.
Призбирувані відходи,
здирщина  в кульку.
Чихнула, чиркнула ножем.
Презирливе вирло,  тирло кишок.
Бойкиня задрипана, одинока.
Миршава кравчиня
у випарах з духовки.
Випріла на глині
ловить запечену
фаршировану рибу.
Блиском випнулась.
Линьова припічка
з прищипками.
Майстриня масок захрипла.
Протринькала все голодна мати.
Чинячи опір люциперу,
підвипила дві вітамінки.
Навипуск звиристе волосся,
виринули серги з фольги.
Випростані ноги - тонкі штирі.
Припутнем надутий живіт.
Де той пройдисвіт, подівся.
Двовипуклі груди нипались.
Гиркнула дитині: киш-киш.
Зиркнула, фиркнула, цвіркула в жир.
чиркнула ножем підлиплу рибу.
Напузирені шоки сосиською.
Виринуте підборіддя і вискал.
Котячий пискіт. Чудисько!
Заплакав хлопчисько.
Відкрив очиська. Пройдисвіт
за ширмою. Побігла дівчисько.
Плись, хвись, блись, млись.
Схаменувся, борючись.
Розігнись. Заколисала.
Поспи, розхитала  колиску.
Волокита це житечко в обителі.

2020
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні