Автори, які вже не повернуться,
Ті, чиї сліди давно завіяно...
Так раптово перервались  вервечки,
І вібрує смуток несподіваний!

На щоках – сліди чужого дихання,
Бризки штормів  і пашіння сповідей.
Бунтівні, насуплені, усміхнені,
Де вони тепер – живі-здорові?

Хтось на ранок  безнадійно  видужав:
В буднях,  полірованих до полиску,
Музика не вальсова, розніжена --
Сарабанда прози і обов’язку.

Дехто  перед  душами залізними
Розкидатись  утомився перлами,
Дехто вже пішов з юдолі слізної,
На гілках -- вірші птахами змерзлими.

Поміж голосами невоскреслими
Так ночами сумно мені плинути!
Ходжу між травою  безшелесною–
Доглядачка пам’яток покинутих.