Весна завжди сіє зміни у погодних циклах,
на заміну прохолоді, до якої звикли,
несе в край тепло і радість, свято первоцвіту
і надії на найкраще відродження світу.

Лісне птаство весну стріло виборами князя -
пошуміли й розлетілись по гніздах одразу.
Вибрали ,  хто обіцяє мир й достаток лісу ,
а усіх шулік та круків вигнати до біса.
Хто б ви думали — то Зяблик отакий сміливий,
показав, що має зуби і розправив крила.
Не великі, не орлині, але він уперто
обіцявся бути вірним птаству  аж до смерті.
Обіцяв багато Зяблик (чи зможе здійснити?)
щоби птаству в ріднім лісі стало краще жити.
А тим часом десь подався у чужі діброви
веселитись в товаристві птахів кольорових.

Тридцять треті роковини жахливого лиха,
страсна п'ятниця, на фронті не буває тихо -
знову обстріли і смерті, Донбас у руїнах,
тінь від саркофага  сонце сховала в країні.
Народ притих у молитвах, в глибокому сумі,
усім боляче і гірко...”Весело” в Бодрумі.